Відносини підлітків із батьками

Стосунки між батьками й підлітками – тема, що завжди має безліч питань.
Період статевого дозрівання для підлітка супроводжується помітними фізіологічними змінами та доланням психологічних труднощів. Зростання – це час інтенсивного пошуку себе, самоусвідомлення та бажання почуватися дорослою людиною. У цей період з’являється бажання звільнитися з-під опіки та контролю батьків. Це й зумовлює часті конфлікти й непорозуміння з дорослими.

Цей час також позначений інтересом до складних питань життя та смерті, минулого та майбутнього. Шкільна програма неспроможна охопити широти всіх напрямів розвитку, що цікавлять підлітка. Зазвичай навчальні процеси відходять на другий план – діти стають неуважними до порад старших…

У дітей виникає потреба постійного спілкування з однолітками, між ними йде активний обмін інтересами. Відбувається пізнання себе через інших, йде пошук самого себе. Завдання батьків відстежити інтереси та, за потреби, переключити їх. Дуже важливо ненав’язливо спрямувати дітей туди, де компетентні люди зможуть емоційно наповнити їх захопленнями, здоровими життєвими позиціями, які будуть корисні та сприятимуть розвитку дітей.

Підлітки дуже чутливі до несправедливості та емоційних оцінок один щодо одного. У юнацькому віці формується уявлення про себе, самооцінка, і тому вирішальним є, яким шляхом йде становлення особистості. Важливо дозволити підліткам приймати самостійні рішення та діяти, що дозволить їм відчувати себе особистостями, набути впевненості, самостійності.

Сприйняття світу та самооцінка!

Все, що ми сприймаємо у світі та соціумі, має безпосередній зв’язок з нашим
дитинством.

Юнаки та дівчата схильні до філософських бесід, розмов до душі. Їх цікавлять особисті теми, і нам необхідно дати їм можливість реалізувати цей інтерес: створити благодатний ґрунт для розвитку особистості з відкритою, доброю і люблячою душею.

Саме в цей період закладаються основи моралі та формується система цінностей особистості завдяки тому, що діти вчаться взаємодіяти з людьми та будувати з ними стосунки. Формування належного сприйняття світу й розуміння того, що добре, а що погано, не приходить саме собою від народження – це завжди результат батьківського виховання. Перші уроки довіри світові й собі дають нам наші батьки, бо сім’я для дитини на ранніх етапах життя уособлює цілий світ. Якою буде дитина – коханою чи ні, упевненою чи не дуже, розкутою чи надто стриманою – залежить від нас, батьків. Чи зможе вона реалізуватися, залежить від того, наскільки навчиться довіряти собі та світу.

Чому так відбувається? Все зумовлене бажанням дитини бути любимою і не втратити батьківської любові. Через це страх вчинити погано і неправильно може вбивати творчість, спонтанність; цей страх закріпачує особистість, викликає в її умі злість, напруження. І тоді діти стають некерованими, особливо в підлітковому періоді. У дитини з’являється відчуття втрати власного «Я», хоча воно достоту ще й не сформоване. Дитина далі накопичує в собі комплекси та страхи у спілкуванні з педагогами, з однолітками, з батьками. Виникає невдоволеність, на задній план відходять ігри, самостійне мислення і творчість, які вкрай необхідні для розвитку та реалізації у дорослому житті. Ми ж, дорослі, зазвичай переносимо методи виховання дітей від своїх батьків із покоління до покоління. А соціум ще додає негативних корективів упродовж усього життя.


Як же повернутися до себе справжнього, вийти з цього замкнутого кола, допомогти собі і своїй дитині стати впевненими в собі, бути позитивними, усвідомлено керувати своїми потенціалами? Наші «захисні бар’єри», сформовані у підсвідомості з дитинства, часто стають на заваді гармонійного життя.

Для досягнення результату необхідно усвідомити та прожити цей досвід заново, звільнитися від сформованих у дитинстві стереотипів і подивитися на себе з нової якісної сторони. Також вчитися керувати своїми емоціями і переглянути підходи до життя, щоб будувати стосунки по-іншому.

Є багато варіантів роботи над собою, один із них пропонуємо в нашій програмі.

Ми – батьки, і нам ВАЖЛИВО, щоб наші діти були успішними та щасливими у житті, тому необхідно почати з СЕБЕ. Знайти в собі сили та ресурси долати труднощі та допомагати в цьому своїй дитині.

Саме з такою метою ми проводимо заходи:

Батьки-діти
Танцювально-рухова імпровізація
Програми особистісного розвитку для підлітків

Якщо Вашій дитині 14. Правила для батьків підлітків

Правило номер один. Ніколи не виплескуйте своїх негативних емоцій на дітей!

Найбільших занепокоєнь дитині завдають батьківські страхи. Ніколи не виплескуйте своїх негативних емоцій на дітей! Причиною батьківських страхів є невігластво, нерозуміння глибини питання, а також батьківський егоїзм (я сказав, що треба робити саме так, і не інакше). Якщо Ви боїтеся за свою дитину, розберіться, на чому ґрунтується Ваш страх і недовіра. Признайтеся собі в цьому і почніть переглядати своє ставлення до проблеми. Якщо зрозуміли, що Ви самі є причиною конфлікт, то насамперед подумайте, чи не жорстоко мучити дитину через свої страхи. Довіряйте своїй дитині – у жодному разі не дозволяйте собі ритися в її речах у пошуках доказів для викриття, не читайте особисте листування тощо. Ви ризикуєте втратити довіру дитини назавжди.

Правило номер два. Контролюйте свої емоції.

Насправді перехідного віку немає. Проблема лише в тому, що батьки не готові і не встигають за швидкими змінами психіки підліткового віку змінювати свої підходи до дітей. Найчастіше з цієї причини виникають сварки. Дитина виборює свої права. Таку поведінку називають складним перехідним періодом. Якщо Вам довелося зіткнутися з такою проблемою, як різкі невдоволення та істерики
дитини, наберіться терпіння і не реагуйте бурхливо, дихайте глибоко і контролюйте свої емоції. Дитині необхідно виливати свій негатив,
накопичений через неприйняття його в суспільстві. І чудово якщо це відбувається вдома. Підліток ділиться своїми переживаннями саме з Вами, а не на вулиці, вдаючись до асоціальної поведінки. І не в школі, зриваючись на вчителях і однолітках. Цінуйте довіру дитини. Шукайте нові та нові підходи до її психіки, врахуйте період динамічних змін і сприймайте її як особистість. Старі звичні підходи доведеться міняти.

Правило номер три. Приймайте дитину такою, якою вона є.

Що ж робити? Приймати дитину такою, яка вона є, навіть якщо її проблема здається вам абсурдною. Що це таке і як це «приймати»? Просто зрозумійте, що юній людині, яка поряд з Вами, боляче, і це рідна Вам людина. У цей період вона відчуває все набагато яскравіше, ніж ми з вами, і невелика проблема здається їй
глобальною. Це стосується всього – і коли добре, і коли погано. Це можна пояснити великою кількістю нереалізованої енергії у дитини. Багато пристрасті, але при цьому незрілий розум, а як наслідок безліч помилок та страждань.

Правило номер чотири. Будьте партнером своєї дитини.

Намагайтеся бути на її боці, даючи простір для прийняття рішень. Цінуйте те, що дитина йде з питаннями саме до Вас, відповідайте спокійно на всі питання, навіть на ті, які можуть налякати. Цей період дуже відповідальний, і якщо батьки не приймають прохання дитини, поводячись категорично, то вона шукатиме підтримки в іншому місці. Будьте партнером своєї дитини у всіх її починаннях.

Правило номер п’ять. Дозволяйте дитині робити власні помилки.

Завжди пам’ятайте, що це дорога для Вас людина, навіть якщо Вам часом не подобається її поведінка, або здається, що вона ледарює або робить щось не так і не вчасно. Дайте можливість дитині зробити власні помилки
(особливо це стосується хлопчиків), інакше вона не здобуде власного досвіду. Наші нав’язливі повчання дітям у цей період, на жаль, не дадуть очікуваних результатів.

П Правило номер шість. Хваліть хлопчиків за результат, а дівчаток просто за те, що вони є.

Хваліть своїх дітей і вірте в них. Робіть це так, щоб діти зрозуміли та відчули Вашу любов. Кажіть їм, що вони найкращі (особливо дівчаткам), і це найцінніше, що Ви можете зробити для них. Хваліть хлопчиків за результат, а дівчаток за те, що вони просто чудові.

Правило номер сім. Спілкуйтеся зі своєю дитиною як із другом.

Спілкуйтеся зі своєю дитиною як із другом. Другу ж Ви не скажете щось у наказовому тоні, а радше прохатимете, чи не так? Так от, до дитини, якій вже виповнилося 14, необхідно ставитися як до друга. Не ставте запитань, які ставили ще півроку тому: «Як минув день?» «Що було у школі?». Спілкуйтеся з дитиною, ділячись своїм позитивним настроєм, розповідайте про себе і вона у відповідь обов’язково розкаже Вам свої секрети.

Правило номер вісім. Пропонуйте дитині нові можливості розвитку та пошуку себе.

Знайомтеся зі своєю дитиною знову та знову. Пам’ятайте, що в неї з’являється багато нових інтересів. Пропонуйте їй нові можливості розвитку та пошуку себе: гуртки, тренінги, книжки, подорожі, знайомства. Цей період дуже важливий для пошуку її покликання, тому потрібна Ваша допомога.

Правило номер дев’ять. Подавайте своїй дитині позитивний приклад.

Щоб у вашої дитини все було добре, Вам необхідно стати для неї прикладом. Ви – усвідомлена особистість, розвиваєтеся, а значить і Ваша дитина буде такою ж. Тому знайдіть те, що вам подобається і займіться собою, і у Вас не буде часу чіплятися до дитини з дріб’язкових проблем.

Головне правило. Зробіть Вашу оселю фортецею, де дитина може бути собою.

Необхідно щоб Ваша оселя була для дитини фортецею, де їй можна бути собою, інколи виявляти слабкість чи просто відпочити, помовчати або, навпаки, виявити емоції. Фортеця – це не лише любов, а ще й наш розвиток перед їхніми очима. Це коли ми усвідомлюємо та приймаємо власні слабкості, виправляючи помилки. Коли ми вміємо визнати свою неправоту та вибачитись. А ще важливо бути щасливими перед їхніми очима, жити радощами, а також залучати дітей до «команди насолоди від життя». Для цього в оселі має бути гармонія, взаєморозуміння, спокій і любов між усіма членами сім’ї. Забезпечте це для своєї дитини – вона того варта.